7 клас Архітектура

     Тема.  Споруди. Архітектурні споруди. Стилі (Ренесанс, Барокко, Класицизм, романтизм). Малювання архітектурних споруд античного стилю.

Мета. Дати поняття про архітектуру, як вид мистецтва; ознайомити з історією розвитку архітектури, стильовими особливостями архітектурних творів різних народів у різні сторичні епохи; виховувати любов до прекрасного на прикладі зразків світової архітектури.

Тип уроку. Повідомлення нових знань.

Обладнання: Альбом, графічні матеріали, акварельні краски, ілюстрації, слайди.

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку.

ІІІ. Актуалізація опорних знань.

 Опитування.

Які види образотворчого мистецтва ви знаєте?

На вашу думку, будівництво та архітектура – це одне й те саме, чи ні? (учні висловлюють свою думку, а вчитель підводить підсумки, згадуючи висловлювання одного з найвідоміших архітекторів ХХ століття «Ви використовуєте, як будівельний матеріал камінь, дерево або бетон, ви зводити з нього будинки або палаци. Це є будівництво. Та раптом ви зворушили моє серце, і мені стало добре. я вигукую: «Як гарно!». Це вже справжня архітектура. Міцність, користь, краса – складові частини справжнього витвору архітектури.»)

IV. Мотивація навчальної діяльності.

Архітектура оточує нас постійно і її образи мають велику силу  психологічного впливу. Тому важливо розуміти відчувати архітектуру. Цьому сприяє знання її історії, уявлення про багатство і різноманітність архітектури різних держав та епох.

V.  Вивчення нового матеріалу.

Звертається увага на відеоряд «Споруди різних епох і країн».

Архітектура – мистецтво створення споруд, які формують просторове середовище для життя і діяльності людини. Протягом багатьох епох люди створили сотні тисяч різних споруд, і кожна епоха характерна своїми будівлями, своєю архітектурою.

Сьогодні я запрошую вас у подорож в часі по різним містам з найвідомішими архітектурними спорудами.

Перша зупинка нашої подорожі  - Стародавня Греція, де процвітало античне мистецтво. Його творцями були жителі вільних давньогрецьких міст-республік, а пізніше римляни, які підкорили їх. Ідеалом античного мистецтва був образ людини гармонійно розвиненої.

Античні архітектори всі свої будівлі створювали відносно пропорцій людського тіла, яке уособлювало гармонію. Домірність усіх частин, їхня пластична досконалість, ритмічне чергування колон, ненав’язливе оздоблення, мармурові скульптури, які органічно вписувались в ансамбль – усе це створює цілісний архітектурний образ грецького храму. Грецькі храми величні та органічні. На триступеневій подушці зводили приміщення  - святилища, в якому знаходилася статуя божества. Навкруги святилища будували колони. Їх завершали капітелі які були однією з прикрас храму. Колони підтримували мармурові балки. Двосхилий дах утворював з торцевими стінами трикутники – фронтони, на яких розміщувалися скульптурні композиції або рельєфи. Ними щедро прикрашали грецькі храми.

Наступна зупинка – Стародавній Рим. Тисячолітньою історію античної архітектури завершує давньоримська архітектура. Оскільки перед архітектурою римської держави стояли нові завдання, то для будівництва доріг, акведуків, мостів, величезних в’язниць, палаців з гігантськими залами, ансамблів в міських центрів, форумів… Потрібні були нові ідеї, а головне - нова будівельна техніка. Було винайдено бетон, і це допомогло вирішити найскладніший технологічні проблеми. Кожна римська споруда свідчила про міцність держави і непохитність влади імператора. Архітектура Риму характеризувалась традиційними пропорціями і багатством оздоблення. Навіть житловим будівлям римляни надавали великого значення, як святилища сімейного життя.

Наступною зупинкою є мистецтво ренесансу. Ренесанс ознаменував народження народного одноіменного стилю його мистецтво навчило бачити, любити і радіти прекрасному зимному життю. Архітектори того часу (Брунелєські, Браманте, Рафаель, Мікелянджело) будували світлі просторі споруди, де б людині легко дихалось, де вона більше не відчувала своєї незначущості. Будівлі уособлювали досконалу гармонію, монументальність і ясну домірність архітектурних образів.

Ознаки ренесансу, художня цілісність задуму, багатство і різноманіття композиційних рішень, симетрія будови, чітка ритмічність усіх частин споруди, розчленування фасадів на поверхи.

Наступною зупинкою є архітектура Бароко. Під впливом соціально-політичних змін УІ-УІІІ ст.. запанував новий художній напрям – стиль Бароко, тобто «пишномовний», «примхливий». Це мистецтво грандіозних, величних, пишно прикрашених будівель. Монументальні прикраси складної, але витонченої форми, які оточували сади і парки, де зводили альтанки і фонтани незвичайної форми. Зали і палати палаців перетинали сходи дивної конфігурації. В кожному приміщенні – підлога, стіни і дзеркала зі складними візерунками. Складні ліпні оздоблення і декоративна скульптура були й  на фасадах будівель. Усе це виконували із величезною художньою майстерністю і тонким смаком.

Класицизм. У другій половині ХУІІІ ст.. формувалися нові прийоми планування, органічне поєднання міської забудови з елементами природи, створення відкритих майданів, які просторово зливалися з вулицею або набережною. Класицизм – стиль, ідеалом, якого було античне мистецтво. Йому притаманні логічність, простота планування і геометричність форми. Головні риси класицизму: впровадження ордерної системи, статичність і соразмірність форм, логічність планування, симетрія планів. Декор скромний і не ховає архітектури, композиція побудована за чіткою системою.

Романтизм. Романтизм своїм завданням позиціонує зображення внутрішнього світу, щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалах історій, містики і т.д. Характерне для романтизму увага до внутрішнього світу людини виразилося в культі суб'єктивного, тязі до емоційно - напряженному, Потрібно було показати парадокс цього внутрішнього життя, її ірраціональність.

Розглянемо різницю романтизму з класицизмом. Ми побачимо, що класицизм усе ділить по прямій, на погане і хороше, на чорне і біле. Романтизм по прямій нічого не поділяє. Класицизм - це система, а романтизм - ні.

VІ. Практична діяльність

1. Визначення величини та місця зображення на аркуші папера.

2. Проводиться лінія горизонту відносно рівня зору малюючого вона не повинна проходити посередині аркуша.

3. Розмічаються елементи на землі з урахуванням правил перспективи. Ті предмети які розташовані ближче промальовуються більшими за розміром та з промальовкою дрібних елементів. На задньому плані предмети малюються узагальнено.

4. Колони обводяться по матриці у довільному розташуванні з частинами мурованих стін. На задньому плані узагальнено промальовуються дерева.

5. Після завершення лінійної побудови переходимо до тонального малюнку (графіки) простим олівцем. Колони це циліндри тому правила штрихування залишаються, як для геометричних фігур циліндричної форми.

6. Перший план повинен бути яскравішим, другий  узагальнено  блідіший.

VІІ. Самостійна робота учнів.

1.     Робота виконується самостійно відповідно до педагогічного малюнку.

VІІІ. Закріплення вивченого матеріалу.

Вікторина «Архітектурні стилі»

ІХ. Підведення підсумку уроку .

Аналіз композиційних рішень з акцентом на відображення характеру епохи.