Тайні коди відомих картин

Інтрига зазвичай криється в її загадковій усмішці. Проте, розглядаючи картину під мікроскопом, історики з Італії виявили, що, навівши збільшувальне скло на очі «Мони Лізи» можна побачити крихітні цифри і букви.

Експерти кажуть, що ледь помітні букви і цифри являють собою щось з «Коду да Вінчі» в реальному житті: в правому оці можна розрізнити букви LV які цілком можуть являти собою його ім'я, Леонардо да Вінчі (Leonardo Da Vinci), в той час як в лівому оці, також є символи, але вони не так чітко помітні. Звичайно, точно визначити їх дуже важко, але вони, здаються латинськими літерами CE, або Е може насправді бути буквою B. На арці моста, який видніється на фоні, можна побачити число 72, або ж латинську букву L і число 2. Крім того, число 149, зі стертим четвертим числом, знаходиться на задній частині картини, що дає підстави вважати, що да Вінчі написав її, коли був в Мілані в 1490-х роках.

Слід взяти до уваги, що цій картині майже 500 років, тому вона вже не така чітка і ясна, як в той момент, коли вона була створена.

«Таємна Вечеря» також була предметом безлічі гіпотез, в основному стосовно начебто прихованих послань чи натяків, які присутні в картині.
Інформаційний технолог Славіс Песча (Slavisa Pesci), створила цікавий візуальний ефект шляхом накладення напівпрозорого, дзеркального відображення картини поверх оригіналу. В результаті по обох кінцях столу з'явилися дві постаті, які виглядають як тамплієри, в той час як якийсь чоловік, можливо, жінка з немовлям стоїть ліворуч від Ісуса.

Італійський музикант Джованні Марія Пала (Giovanni Maria Pala), також вказала на те, що положення рук і буханців хліба можуть бути інтерпретовані як ноти на нотному стані, і якщо їх читати справа наліво, що було характерним для методу листа Леонардо, вони складають музичну композицію .

При создании фрески «Тайная вечеря» Леонардо да Винчи столкнулся с огромной трудностью: он должен был изобразить Добро, воплощённое в образе Иисуса, и Зло — в образе Иуды, решившего предать его на этой трапезе. Леонардо на середине прервал работу и возобновил её лишь после того, как нашёл идеальные модели.

Однажды, когда художник присутствовал на выступлении хора, он увидел в одном из юных певчих совершенный образ Христа и, пригласив его в свою мастерскую, сделал с него несколько набросков и этюдов.

Прошло три года. «Тайная вечеря» была почти завершена, однако Леонардо пока так и не нашёл подходящего натурщика для Иуды. Кардинал, отвечавший за роспись собора, торопил его, требуя, чтобы фреска была закончена как можно скорее.

И вот после многодневных поисков художник увидел валявшегося в сточной канаве человека — молодого, но преждевременно одряхлевшего, грязного, пьяного и оборванного. Времени на этюды уже не оставалось, и Леонардо приказал своим помощникам доставить его прямо в собор, что те и сделали.
С большим трудом его притащили туда и поставили на ноги. Он толком не понимал, что происходит, а Леонардо запечатлевал на холсте греховность, себялюбие, злочестие, которыми

дышало его лицо.
Когда он окончил работу, нищий, который к этому времени уже немного протрезвел, открыл глаза, увидел перед собой полотно и вскричал в испуге и тоске:
— Я уже видел эту картину раньше!
— Когда? — недоуменно спросил Леонардо.
— Три года назад, еще до того, как я все потерял. В ту пору, когда я пел в хоре и жизнь моя была полна мечтаний, какой-то художник написал с меня Христа.

 Створення Адама: ширяюче божество у вигляді мозку

Картина Мікеланджело (Michelangelo) під назвою «Створення Адама» є не тільки найвідомішою частиною Сікстинської капели (Sistine Chapel), але також і однією з небагатьох легендарних зображень людства.

Мікеланджело вважається одним з найвидатніших художників і скульпторів епохи італійського відродження. Однак не всім відомий той факт, що він дуже сильно цікавився анатомією і у віці 17 років почав анатомувати трупи, які він брав на церковному кладовищі.
Пара американських експертів з нейроанатомії вважають, що Мікеланджело насправді залишив деякі анатомічні ілюстрації в одній з його найвідоміших робіт - Сикстинській капелі.
Хоча деякі можуть вважати це збігом, експерти припускають, що важче пояснити, що анатомічний контекст не був у картині Мікеланджело. На картині можна знайти навіть складні компоненти мозку, такі як мозочок, зорові нерви і гіпофіз. Що стосується помітної зеленої стрічки, що тягнеться уздовж вароліева моста / хребта / людину, яка підтримує Бога, вона ідеально збігається з місцезнаходженням хребетної артерії.
Мадонна зі святим Джованніно: спостереження НЛО

На додаток до залучення нашої уваги до твердих як камінь м'язів Дитятка Ісуса, на картині Доменіко Гірландайо (Domenico Ghirlandaio) «Мадонна зі святим Джованніно» також зображена цікава маленька крапля, що ширяє в небі над лівим плечем Марії.
Над лівим плечем Марії намальований дископодібний об'єкт, який, мабуть, блищить. Цей об'єкт художник зобразив дуже детально, щоб його було добре помітно в його творі мистецтва. На правій частині картини зображена людина, яка тримає праву руку над очима, що вказує на те, що цей об'єкт був дуже яскравим, а у верхньому лівому кутку зображений предмет, схожий на сонце.
«Мадонна зі святим Джованніно» Доменіко Гірландайо це лише одна з численних середньовічних картин, на яких зображені дивні, що лякають непізнані літаючі об'єкти.
«Фламандські прислів'я» (Netherlandish Proverbs): у сюжеті картини присутні 112 нідерландських ідіом

«Фламандські прислів'я» це картина написана олією на дубовій панелі в 1559 році. Її автором є Пітер Брейгель Старший (Pieter Bruegel the Elder) який зобразив землю, населену буквальними зображеннями нідерландських прислів'їв тих днів.
У написаній картині присутні приблизно 112 ідіом. Деякі з них, використовуються й донині, наприклад, такі як: «плисти проти течії», «битися головою об стіну», «озброєний до зубів» і «велика рибка їсть маленьку».
Інші прислів'я відображають людську дурість. Деякі фігури, мабуть, являють собою більше одного фігурального висловлювання, такі як, наприклад, людина яка стриже вівцю лівіше центру в нижній частині картини. Вона сидить поруч з людиною, яка ріже свиню, що являє собою вираження «хтось стриже овець, а хтось ріже свиней». Це вираз означає, що одна людина володіє перевагою в порівнянні з іншим, але воно може також являти собою наставлення «стрижіть їх, але не знімайте з них шкіру», тобто використовуйте свої заощадження по максимуму, але не розтрачайте їх повністю.

 «Вечеря в Еммаусі» (Supper at Emmaus): визнання закону мовчання для християн

«Вечеря в Еммаусі» це картина, написана художником Караваджо в стилі італійського бароко.
На картині зображено момент, коли воскреслий, але ще невпізнаваний Ісус, показується двом з своїх учнів, у місті Еммаус, а потім зникає з виду.
Картина незвичайна через фігури, написані у натуральну величину і з-за темного, порожнього фону. На столі стоїть кошик з їжею, яка небезпечно балансує на краю стола. На картині також присутня вражаюча тінь, що нагадує по контурах рибу, яка може вказувати на визнання закону мовчання для християн.

           За 33 года до того, как Казимир Малевич написал свой знаменитый «Черный квадрат» в 1882 году в Париже состоялась выставка «Exposition des Arts Incohérents», на которой поэт Пол Било представил свою картину «Combat de nègres dans un tunnel», что переводится как «Битва негров в туннеле». Единственным отличием от творения Малевича было то, что это был не квадрат, а черный прямоугольник.

Идея этой картины понравилась французскому журналисту, писателю и юмористу Альфонсу Алле и в 1893 году он ее развил, создав свой черный прямоугольник, который назвал «Combat de nègres dans une cave, pendant la nuit» («Битва негров в пещере глубокой ночью»).

Но этого ему показалось мало, и следующей его картиной стал девственно чистый лист бумаги под названием «Первое причастие страдающих хлорозом девушек в снежную пору». Еще через полгода появился следующий прямоугольный пейзаж «Уборка урожая помидоров на берегу Красного моря апоплексическими кардиналами», как вы уже, наверное, догадываетесь, картина представляла собой красный прямоугольник без признаков какого либо изображения. 
Закончилось это все тем, что в 1897 году Альфонс Алле, выпустил книгу из семи картин названную «Album primo-avrilesque» (Первоапрельский альбом). Таким образом, задолго до появления суперматических откровений Малевича Альфонс Алле стал «неизвестным автором» первых абстрактных картин. Помимо своих картин, Альфонс Алле еще известен и тем, что предвосхитил известную минималистическую музыкальную пьесу «4′33″» Джона Кейджа за семь лет до ее появления. Кстати говоря, пьеса представляет собой четыре с половиной минуты молчания. Безусловно, Альфонс Алле остался в истории как изобретательный и остроумный человек, единственное его отличие от Казимира Малевича и Джона Кейджа заключается в том, что он не пытался стать первооткрывателем и тем более не вкладывал в свои творения многозначительный философский смысл.

Этот обман был делом рук одного человека, желавшего получить признание. хан ван Меегерен — han van Meegeren с детства мечтал быть художником. Он учился на архитектора в Делфтском техническом университете, причем настолько хорошо, что вскоре стал помощником преподавателя. И сейчас его работы анималиста считаются великолепными, а «Олень» есть практически в каждом учебнике живописи. Но его не признавали современные критики, хану не нравились тенденции живописи начала 20 века, его привлекал реализм работ старых мастеров, великих голландцев.

То, что писал ван Меегерен в стиле XVII века не продавалось, не вызывали восторга у критиков. Тогда он написал «Христос в Эммаусе», одну из своих лучших картин, одну из лучших подделок Вермеера. Эту картину купил известный искусствовед Брёдиус, признавший в работе подлинник. Хан не просто воспроизводил технику и сюжеты, он очень точно передавал стилистику. А также старил свои работы, придавая им древний вид.

После этого обман в искусстве живописи от ван Меегерена активно ширился и процветал. Его подделки покупали музеи, выставляли на выставках. Работы получали высокую оценку. Художник получил, наконец, признание, но теперь его работы приносили прибыль именно как подделки. И Хан не стал признаваться в обмане. Он заработал на своих картинах по современному курсу около 25-30 миллионов долларов.

В 1943 году художник продал свою подделку Герману Герингу. А в 1945 году эту картину обнаружили в вещах нациста, и быстро нашли источник распродажи национального художественного достояния. В конце мая ван Меегерена арестовали, ему грозил огромный срок. Тогда и настало время признаться. Хана поместили в дом с художественной мастерской, где он и должен был создать подделку под строгим присмотром специалистов. Работа оказалась успешной, его осудили всего год тюрьмы.

А через месяц после выхода хан ван Меегерен умер от сердечного приступа. Хотя ему было всего 58 лет, но здоровье талантливого художника было подорвано неумеренным употреблением алкоголя и наркотиков наивному покупателю.

 Картины Виктора Михайловича Васнецова на былинные сюжеты среди других русских художников не пользовались особой популярностью, некоторые даже называли «Мертвечиной» его «После побоища Игоря Святославовича с половцами», а «Ковром с ушами» его сказочный «Ковер-самолет».

 Интересный бизнес сделала одна дама на картине с автографом Ильи Ефимовича Репина. Она просто купила некую картину всего за 10 рублей, но с гордой подписью «И. Репин«. Эту работа дама показала Илью Ефимовичу через некоторое время. Художник посмеялся и дописал «Это не Репин», после чего дама продала его автограф (естественно вместе с картинкой) уже за 100 рублей.

«Герника», Пабло Пикассо

Огромное полотно-фреска «Герника», написанная Пикассо в 1937 году, рассказывает о налете добровольческого подразделения люфтваффе на город Герника, в результате которого шеститысячный город был полностью уничтожен. Картина была написана буквально за месяц — первые дни работы над картиной Пикассо работал по 10-12часов и уже в первых набросках можно было увидеть главную идею.

Это одна из лучших иллюстраций кошмара фашизма, а также человеческой жестокости и горя.
"Герника" представляет сцены смерти, насилия, зверства, страдания и беспомощности, без указания их непосредственных причин, но они очевидны. И самый интересный момент в связи с этой картиной произошел в 1940 году, когда Пикассо вызвали в гестапо в Париже. «Это сделали вы?», спросили у него фашисты. «Нет, это сделали вы».

Тайные коды известных картин.pptx (3633168)